Принцип вигоди і адміністративної зручності.

Даний принцип наголошує на тому, щоб втрати добробуту в результаті сплати податків були сумірні для платників з тими вигодами, котрі вони отримують за рахунок фінансованих з податкових надходжень потреб і суспільних благ.

Суть адміністративної зручності полягає в тому, що податкова система має бути максимально зручною для платників і для державних структур з точки зору змісту податкової роботи і податкового законодавства, механізму стягнення податків і контролю за правильністю нарахування, своєчасністю та повнотою сплати податків до бюджету. Крім того, на організацію справляння податків необхідно витрачати якомога меншу суму податкових надходжень.

Одним з найвідоміших економістів – авторів теорії вигоди і адміністративної зручності системи оподаткування був Ерік Ліндаль (Швеція).

2.Принцип платоспроможності.

Цей принцип декларує, що тягар оподаткування повинен розподілятись згідно з платоспроможністю платника податків. З принципом платоспроможності пов’язані питання горизонтальної і вертикальної рівностей в оподаткуванні.

Горизонтальна рівність передбачає, що платники податків з однаковою платоспроможністю і податковою базою з доходу чи майна сплачують одинакові суми податків протягом певного періоду.

Вертикальна рівність досягається в тому випадку, коли платники податків з різною платоспроможністю сплачують різні за величиною суми податків, що диференціюються відповідно до певних етичних принципів соціальної справедливості.

Принцип платоспроможності піддається кількісному виміру, особливо стосовно вертикальної рівності в оподаткуванні. Для вимірювання й оцінки даного положення використовується діаграма Лоренца і коефіцієнт Джіні. (самостійно ознайомитись у навчальних посібниках).

КРИВА ЛОРЕНЦА [КРИВАЯ ЛОРЕНЦА] - крива, що показує, яку частину сукупного грошового доходу країни отримує кожна частка низькодохідних і високодохідних сі-мей, тобто відображає у відсотках розподіл доходу між сім'ями з різним достатком.

Крива розподілу доходів і податкових зобов’язань в державі (крива Лоренца)



Доходи учасників ринкової економіки розподіляються за факторами виробництва (земля, праця, капітал, здібності до підприємництва). У ринковій економіці вважається нормальним і припустимим будь-який доход, який отримується в результаті участі у вільній конкуренції на ринках товарів і послуг, капіталів і робочої сили. Тут визначаються і високі доходи тих, хто має успіхи у підприємницькій діяльності, і низькі доходи тих, хто зазнав у ній невдачі. Причому низький дохід може бути наслідком недостатніх трудових зусиль тих чи інших підприємців, працівників найманої праці, а також результатом змін кон'юнктури ринку. Основними каналами доходів населення є:

Отже, під доходами населення розуміємо суму грошових засобів і матеріальних благ, які отримані або створені громадянами за певний проміжок часу. Роль доходів визначається тим, що рівень споживання населення прямо залежить від рівня доходів. Їх можна поділити на грошові і натуральні доходи.

Грошові доходи населення включають усі надходження грошей у вигляді оплати праці працюючих осіб, доходів від підприємницької діяльності, пенсій, стипендій, різних допомог, доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів, ренти, сум від продажу цінних паперів, нерухомості, продукції сільського господарства, різних виробів, доходів від наданих різних послуг та ін.
Натуральні доходи включають перш за все продукцію, вироблену домашніми господарствами для власного споживання.

Відмінності в рівні доходів на душу населення або на одного зайнятого називається диференціацією доходів. Нерівність доходів характерна для всіх економічних систем. При переході від адміністративно-командної до ринкової системи ріст диференціації доходів пов'язаний з тим, що частина населення живе за старими законами, а одночасно інша частина населення діє за законами ринкової економіки. Чим більше населення залучається до ринкових відносин, тим швидше скорочується нерівність у доходах.

Диференціація доходів складається під впливом різноманітних факторів, які пов'язані з особистими досягненнями або незалежні від них, що мають економічну, демографічну, політичну природу. Серед причин нерівномірності розподілу доходів виділяють: відмінності у здібностях (фізичних та інтелектуальних), відмінності освіти і кваліфікації, працьовитість і мотивацію, професійну ініціативність і схильність до ризику, походження, розмір і склад сім'ї, володіння власністю і становище на ринку, удачу, везіння і дискримінацію. Міру нерівності доходів відображує крива Лоренца, при побудові якої по осі абсцис відкладена кількість сімей (в % від загального їх числа), а на осі ординат - їх дохід (у відсотках).

Теоретично можливість абсолютно рівного розподілу доходу представлене бісектрисою, яка вказує на те, що будь-який даний відсоток сімей отримує відповідний відсоток доходу. Це означає, що якщо 20,40,60% сімей отримує відповідно 20,40,60% від всього доходу, то відповідні точки будуть розташовані на бісектрисі. Крива Лоренца показує фактичний розподіл доходів, будується за реальними даними. Наприклад, 20% населення з найнижчими доходами отримує 5% загального доходу, 40% з низькими доходами - 15% і т.д. Заштрихована область між лінією абсолютної рівності і кривою Лоренца вказує на ступінь нерівності у розподілі доходів. Чим більшою є ця область, тим більша нерівність розподілу доходів у суспільстві. Реальне суспільство не характеризується ні абсолютною рівністю, ні абсолютною нерівністю. Проте, чим більше вигнута крива Лоренца, тим більша нерівність розподілу доходів, а чим вона більш пряма, тим більша рівність сімей за рівнем доходів. Наближення кривої Лоренца до прямої лінії абсолютної рівності вбиває стимули до продуктивної праці, а надмірна її вигнутість може викликати соціальну напругу в суспільстві.

Діаграма дозволяє зробити своєрідну паралель між податковими надходженнями до бюджету держави і сумарною величиною платників податків. Ідеально бажаним є той випадок, коли певна кількість платників, наприклад, 20 % від загальної величини, сплачують до бюджету відповідно 20 – відсотковий розмір податкових надходжень (на рисунку це пряма лінія). Дійсний стан розподілу доходів і податкових зобов’язань, що існує на даний момент у тій чи іншій державі, відображає крива лінія.

Коефіцієнт Джіні вимірює ступінь нерівномірності розподілу доходів і податкових зобов’язань шляхом вирахування відношення між кривою Лоренца, яка виражає дійсний стан розподілу доходів, та податкових зобов’язань та ідеально рівномірним, бажаним розподілом.

Площа А

Коефіцієнт Джіні = --------------------------

Площа А + Площа В

Очевидно, що чим більше крива Лоренцо відхиляється вниз, тобто вигинається, тим більша нерівномірність розподілу доходів і податкових зобов’язань, одним із факторів якого є оподаткування.


7243012946771908.html
7243110183122394.html
    PR.RU™